Електронні послуги

http://vin-gic.blogspot.com/p/blog-page.html

Мальовниче село

Від землі йде приємне тепло... Омита вересневими зливами вона повниться сонячним світлом. Вже втретє ця гірська глибинка відзначає сільське свято «Чернянська начанка».Гостей збереться багато.



Спозаранку працьовиті господині завелися. Снують по дворах. Метушаться біля котлів, готують смачні волоські страви на молоці, сметані, яйцях, кукурудзяній муці, грибах, сирові, бринзі. Зсипають у чани доспілі сливи та яблука – на леквар. З дерев’яних комодів дістають хустини - терновки, делінки, «англейки», домоткані доріжки, вишивані скатертини, рушники... Молодиці одягають барвисті гаптовані домострої, на підборах чобітки, гарне намисто, все, як диво, приховане від заздрісного ока, що давно увійшло у побут чернян з відголосом прабатьківської етнічної культури, їх невимовлених із сивих давньоліть дум.

Наша освіта

Головну роль у виникненні і розвитку освіти в нашому селі відіграло християнство,інструментарієм якого стали церковнослужителі місцевої церковної громади.Яка була їх роль в цьому процесі, як розвивалася освіта в селі в новий час, розглянемо нижче.
В х1х ст.освіта набуває світського характеру. Починається побудова окремих від церкви шкільних приміщень, хоча й з учителями-дяками, тобто церковнослужителями. В Черні таке шкільне приміщення було побудовано в 1846 році. Воно мало один клас. В 1883 році клопотаннями місцевого пароха- о.Василія,ця будівля була реставрована й розширена. Знаходилась вона на території сільського кладовища.

Святкування річниці села Черна 2009

Буде мати серенчу,хто прийде до Черни

 

Неповторні краєвиди та свіже гірське повітря є найбільшим багатством цієї сільської глибинки. „Хто приїде у Черну – буде мати серенчу”, – каже сільський голова Василь ІВАШКО. От ми і поїхали, аби поближче познайомитися з культурою та побутом його гостинних мешканців.